Активні та інтерактивні технології навчання у процесі викладання історії
Ефективність процесу навчання значною мірою зумовлена методами його реалізації. Оскільки головною метою навчання демократії у школі є вироблення в учнів навичок брати участь у суспільному житті та впливати на його хід, то значною мірою воно повинно відходити від традиційної форми викладання. Тому, поряд із традиційними методами викладання, доцільно використовувати новітні — що ґрунтуються на таких засадах:
· Формування у процесі навчання цінностей громадянського суспільства та позитивного ставлення учнів до них.
· Забезпечення взаємозв'язку між методами викладання і практикою громадянознавства через створення мікроклімату у школі, який ґрунтується на принципах співробітництва, справедливості, демократичності, дотримання прав людини тощо.
· Поглиблення розвитку кооперації в умовах навчально-виховного процесу на рівнях "учень — учень", "учень — учитель".
· Використання активних та інтерактивних методів навчання, що забезпечує залучення учнів до постановки питань, дослідження проблем, процесу формулювання рішень.
· Вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу різних поглядів.
· Залучення учнів до процесу розв'язання суспільних проблем через зміну особистої поведінки, активної участі у громадському житті на місцевому рівні.
Застосування на уроках історії інноваційних методів навчання потребує від учителя обізнаності як з технологією критичного мислення, так із існуючими типами освітніх технологій, вмінням їх реалізовувати.
Технологія формування критичного мислення вважається "винаходом" американської педагогіки. Вона заснована на творчому співробітництві вчителя і учня й орієнтована на розвиток в учнів аналітичного підходу до будь-якого матеріалу. Ця технологія розрахована не на запам'ятовування матеріалу, а на постановку проблеми і пошук способів її вирішення. Технологія критичного мислення включає в себе три стадії:
· Перша: актуалізація наявних знань учнів, пробудження інтересу до теми. Саме на цій стадії визначається мета вивчення матеріалу. Для цього використовуються різноманітні прийоми: мозковий штурм, напрацювання версій розвитку подій, що вивчаються тощо.
· Друга стадія: осмислення нового матеріалу (нової інформації, поняття, ідеї). Тут відбувається основна змістовна робота учнів з текстом, причому під "текстом" слід розуміти не лише матеріал підручника, а будь-який історичний документ чи будь-яке історичне джерело, а також лекцію вчителя, відеоматеріали тощо. В процесі роботи учня з новою інформацією використовуються такі прийоми, як читання тексту із коментарем, маркування тексту символами, складання таблиць тощо.
· Третя стадія: роздуми або рефлексія. Тут учень осмислює вивчений матеріал і формує свою особисту думку, ставлення до вивченого матеріалу. На цій стадії можлива дискусія, написання есе, складання схеми, запис висновків у зошиті тощо. На уроках історії для розвитку критичного мислення необхідно дотримуватись усіх трьох стадій. Вони є відображенням складного процесу осмислення історії.
Як свідчать дослідження сучасної дидактики, одне з найважливіших завдань стратегії активного навчання полягає у зміні форми спілкування в освітній діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до багато-позиційного навчання, при якому відсутні концентрація на позиції учителя. Організація такого процесу спілкування передбачає використання відповідних методів навчання, які переважно базуються на інтерактивних вправах. Роль інтерактивних методів навчання у процесі педагогічної взаємодії вчені-дослідники та педагоги-практики визначають по-різному: одні вбачають у них панацею, котра розв'язує усі проблеми навчального процесу, інші — вагомий додаток до системи методів навчання, а дехто — інструмент, який дозволяє значно урізноманітнювати досить однотипну форму пізнання оточуючої дійсності.
Під інтерактивністю розуміється не тільки процес взаємного впливу об’єктів, а й спеціально організована пізнавальна діяльність, котра має яскраво виражену соціальну спрямованість. Отже, до інтерактивних можуть бути віднесені ті методи навчання, які організовують процес соціальної взаємодії, у процесі чи внаслідок якої в її учасників виникають нові знання. Термін "інтерактивне навчання" означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб'єктом навчального процесу і навчальним середовищем. Однією з основних умов інтеракції є наявність проблеми та робота над нею в групах (парах, трійках), прийняття узгодженого рішення й діалог за підсумками роботи. При такій організації навчального процесу діалог спрямований на пошук загальних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах.
Інтегровані у практику викладання історії інноваційні методики громадянської освіти, котрі передбачають спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні та групові проекти тощо, не тільки підвищують зацікавленість учнів предметом, а й забезпечують глибше засвоєння змісту, вироблення громадянських навичок та відданість демократичним цінностям.
Серед ефективних методів навчання, котрі доцільно використовувати при викладанні історії, є наступні: "мозковий штурм"; робота в парах (трійках), "навчальна співпраця"; обговорення проблеми у формі дебатів; дискусія; "дерево рішень", парламентські слухання, моделювання конкретних ситуацій тощо.