Робота в парах: змінних і постійних
Робота в парах: змінних і постійних
1.1. «Взаємообмін завданнями», «Взаємопередавання тем», «Обговорення проблем»
Організація роботи базується на тому, що один з партнерів є носієм інформації, знає шляхи вирішення завдань, зміст теми, може провести дослід, проаналізувати ситуацію, документ, працювати з картою. Він і передає цю інформацію іншому: розповідає, пояснює, відповідає на запитання, демонструє тощо. Другий партнер слухає, записує, ставить запитання, обговорює почуте, висловлює сумнів і т. д. В результаті такого навчання обидва партнери повинні бути готові відповідати на запитання вчителя, коментувати, аргументувати позицію, свою точку зору. Цей метод "працює" при закріпленні нового навчального матеріалу і передбачає створення пар з учнів, що різняться за рівнем знань. Ролі в парах обов'язково повинні змінюватися (розподіл залежить від учителя), і учні повинні мати чітко зафіксоване для виконання завдання (інструкція перед роботою відіграє велику роль).
1.2. «Діалог Ривіна»
Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту до 12 лінійок, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати одним реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з'ясувати його суть. Для виокремлення головної думки кожного абзацу рекомендується наступне:
· Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.
· Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. При необхідності користуйтеся додатковою літературою.
· Складіть речення з новими словами, переконайтеся чи правильно їх зрозуміли.
· Знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу.
· Усно поясніть чому ви вважаєте його ключовим.
· Складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть на ваш погляд краще.
· Краще речення запишіть у зошит.
· Ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об'єкти (предмети, явища, персонажі, події), про які йде мова в цьому абзаці.
· Встановіть зв'язки, залежність між цими об'єктами.
· Складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте друге. Виберіть краще.
· Підготуйте відповіді на питання, запропоновані вчителем, учнями чи подані в підручнику.
· Складіть запитання для товариша.
· Придумайте опору для пояснення змісту абзацу молодшому учневі.
· Визначте перспективу розвитку ідеї, проблеми, ознаки, сферу застосування нових понять.
· Пов'яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.
Ця методика розцінюється педагогами-науковцями як місток для формування більш складних умінь: читання пункту, сторінки, розділу.
1.3. «Діалог Сократа»
На сьогоднішній день одним з найважливіших методів навчання є "Діалог Сократа", у рамках якого учні самостійно формулюють проблеми суспільного життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв'язання. Цей метод покликаний допомогти молодим людям сформувати своє ставлення до важливих юридичних, етичних та соціальних проблем.
Сократівський стиль характеризується використанням аналогії як способу виявлення суперечності в учнівських висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів (учнівських в тому числі) є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того, щоб їх подолати, людям необхідно обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції, в яких відображаються справедливість та людська гідність — дві фундаментальні цінності демократичного суспільства. З допомогою "Діалога Сократа" учня можна змусити перевірити логічність та послідовність своєї позиції і визначити сферу її застосування.
Для проведення сократівського діалогу слід визначити суспільну проблему — об'єкт обговорення. Це можуть бути різноманітні питання, що стосуються управління державою чи суспільством, котрі потребують прийняття офіційними особами рішення або певних дій громадян. Вивчаючи ці питання, учні вчаться знаходити шляхи їх вирішення. Суспільна проблема може бути сформульована у вигляді запитань такого типу: Чи треба забороняти смертну кару? Чи є корисним для людства використання атомної енергії? Чи можу я звернутися до представників влади із протестом проти обов'язкової військової служби?
Усвідомлення суспільних цінностей дає змогу учням об'єктивно аналізувати суперечливі ситуації суспільного життя. Переважно конфлікт виникає унаслідок різних етичних настанов. Учасники дискусії повинні ознайомитися і зрозуміти визначення, цінності та фактичний матеріал, що його використовують їхні опоненти. Основною перешкодою під час обговорення проблеми є неоднозначне трактування термінів. Для того, щоб уникнути ускладнень, учасникам обговорення слід визначитись в термінах (спробувати використати загальноприйняте визначення терміну, звернувшись до словника, прийти до згоди стосовно значення поняття; визначити на конкретних прикладах відповідність поняття своєму визначенню).
Найголовніше у запропонованій навчальній моделі — з'ясування позиції учнів. Вона передбачає такі етапи:
1. Ознайомлення із сутністю справи. Вчитель зачитує завдання учням, яке треба опрацювати. Вони обговорюють, як певний випадок стосується школи, громади чи їх особисто: виділяють основні моменти випадку, аналізують, хто як діяв і чому.
2. Визначення завдання. Учні вибудовують факти в єдину систему, пояснюючи, які цінності опрацьовуватимуть (свобода слова, захист спільного добробуту, місцева автономія, рівність можливостей тощо). Вибирається питання для обговорення.
3. Прийняття позиції. Учням пропонується визначити позицію та обґрунтувати її.
4. Дослідження мотивів для визначення позиції. Детальне дослідження та аргументація різних позицій учнів.
5. Перегляд і утвердження позиції. Відбувається визначення позицій учнів, її підґрунтя; аналізуються аналогічні ситуації.
6. Перевірка позицій за допомогою фактичного матеріалу, уважне опрацювання фактів. Учитель допомагає учневі з'ясувати, чи дотримається він своєї позиції за будь-яких умов. Тут доцільно виділити два підетапи: аналіз та аргументацію. Аналіз дій відбувається у вигляді обговорення цінностей та питань. Це дає матеріал для подальшого дослідження. Аргументація, побудована на протиставленні, повинна сприяти утвердженню позиції учня.
Допоможуть в роботі учителю такі запитання:
· Чи достатньо обґрунтованою є ваша (твоя) позиція?
· Чи доказовими є ваші (твої) аргументи?
· Чи доведеним є фактичний матеріал, що використовується?
· Якими є (будуть) наслідки пропонованих позицій?
· За яких обставинах ви (ти) зможете змінити вашу позицію?
Очікуваний результат: оволодіння учнями навичками визначення суспільних проблем, аналізу питання, визначення позицій на основі цінностей; набуття умінь розв'язувати термінологічні, фактичні та ціннісні суперечності, вести діалог. Така модель сприяє розвитку плюралізму та поваги до думки інших людей.
1.4. «Навчальна пара»(2 чол.)
Ця методика є дієвою як в постійних, так і в змінних групах.
Один із рекомендованих прийомів:
Усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом, який поданий на картці. У правому ряду сидять "учні", у лівому — "вчителі". Коли "учні" виконали завдання, їм пропонується залишатися на своїх місцях, а "вчителям" з лівого ряду пересісти на одне місце вперед (учень з першої парти переходить на останню). Створюються нові пари, і в них кожний партнер виконує нові функції: "вчитель" стає "учнем", а "учень" — "вчителем". Завдання "вчителя" — ставити питання до щойно опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття, виділяти основну ідею. Таке пересаджування учнів називається "змійкою" (або "ескалатором"). Цей вид роботи на уроці може тривати до 20 хвилин.